22 жовтня 2026 року набирає чинності новий Закон України № 4924-IX «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон).

Закон стане основним нормативно-правовим актом, який регулюватиме права та свободи внутрішньо переміщених осіб з урахуванням актуальних викликів, пов’язаних із триваючою збройною агресією проти України, а також останніх змін у законодавстві. Одночасно з набранням чинності новим законом втратить чинність Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII, прийнятий у 2014 році.

У Законі закріплюється основні гарантії державної підтримки для переселенців, включаючи право на пенсію, житло та адаптацію, а також нові механізми інтеграції та допомоги. Основні положення ухваленого закону:

• Забороняється будь-яка дискримінація внутрішньо переміщених осіб за фактом внутрішнього переміщення, а також за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних чи інших переконань, національного, етнічного чи соціального походження, громадянства, правового чи соціального статусу, віку, інвалідності, сімейного чи майнового стану, місця народження чи походження або за будь-якою іншою ознакою. Взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної не може бути підставою для обмеження її прав і свобод, гарантованих Конституцією України, законами та міжнародними договорами. Водночас статус ВПО може бути підставою для надання особі додаткових гарантій або пільг, пов’язаних із внутрішнім переміщенням та його наслідками (стаття 5).
• Діти, які народилися після переміщення не вважатимуться ВПО. Стаття 6 нового закону передбачає, що дитина, яка народилася після переміщення батьків або одного з них, не вважається внутрішньо переміщеною особою в розумінні цього Закону. Дитина не набуватиме статусу внутрішньо переміщеної особи лише тому, що її батьки мають статус ВПО, однак факт народження дитини враховуватиметься під час надання сім’ї відповідних заходів державної підтримки.
• Запровадження електронного кабінету для внутрішньо переміщених осіб (стаття 7), за допомогою якого, зокрема, внутрішньо переміщеній особі гарантується право на безоплатний доступ до будь-якої інформації про неї, що міститься в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі ЄІБД ВПО), здійснюватиметься оцінювання потреб внутрішньо переміщених осіб, ступеня їх задоволення та інтеграції за новим місцем проживання.
• Витяг з ЄІБД ВПО. Передбачено взаємодію ЄІБД ВПО з іншими державними реєстрами та інформаційно-комунікаційними системами з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних. Саме на підставі цієї бази формуватиметься витяг, що підтверджує постановку особи на облік, факт внутрішнього переміщення та місце проживання. Документ можна буде отримати як у паперовій, так і в електронній формі, при цьому обидві форми матимуть однакову юридичну силу (стаття 8).
• Правила обліку. Облік внутрішньо переміщених осіб здійснюється районними, районними у містах Києві та Севастополі, державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання після переміщення особи (стаття 7). Також встановлюється вичерпний перелік підстав для відмови у взятті на облік. Серед них – відсутність підтвердження проживання на території, з якої здійснено внутрішнє переміщення, надання завідомо неправдивих відомостей, відсутність обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, а також обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, за злочини проти основ національної безпеки України або за статтею 436-2 Кримінального кодексу України. Також визначено випадки, коли особу може бути знято з обліку (стаття 10). Це можливо як за його заявою, так і без неї, якщо особа, зокрема, виїхала за кордон на постійне місце проживання або без поважних причин відсутня на території України понад 90 днів поспіль або понад 180 днів сукупно протягом року, надала недостовірні відомості, добровільно повернулася до залишеного місця проживання або щодо неї набрав законної сили обвинувальний вирок за окремими злочинами. Особа має право повторно звернутися із заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу у разі зміни обставин, які стали підставою для зняття її з обліку. Змінюється і строк повідомлення внутрішньою особою про нове місце проживання: відтепер у громадян на це є 30 днів (стаття 9). Це особливо важливо для тих, хто змінює місце через бойові дії – людині потрібен час, щоб облаштуватися, знайти школу для дітей або вирішити медичні питання.
• Закріплюється обов’язок держави забезпечити житлові права ВПО: тимчасове проживання, довгострокова оренда, пільгові кредити, рефінансування. Сприяння держави у реалізації права на житло через загальні (передбачені житловим законодавством) та спеціальні механізми (актуальні саме для внутрішньо переміщених осіб) державної підтримки. Передбачається, що для визначених Урядом категорій внутрішньо переміщених осіб проживання у житлі для тимчасового проживання не може обмежуватися строками на безоплатне тимчасове проживання під час дії воєнного або надзвичайного стану та протягом шести місяців після їх припинення або скасування. На рівні закону закріплюється статус місць тимчасового проживання (МТП). Вони можуть облаштовуватися у містечках із збірних модулів, гуртожитках, готелях, інших приміщеннях, придатних для проживання, та їх частинах, що використовуються або можуть використовуватися для тимчасового проживання (стаття 13).
• Інформаційно-аналітична система об’єктів нерухомого майна. Створення цифрової платформи для пошуку житла — єдину інформаційну систему з інтерактивною картою об’єктів, придатних для проживання переселенців. Через неї можна буде перевірити технічний стан приміщення, наявність вільних місць і подати заяву онлайн (стаття 14).
• Гарантування права на пенсію на загальних підставах. Стаття 16 Закону встановлює, що «для осіб, які перебувають на обліку як внутрішньо переміщені, умови призначення, виплати, перерахунку або переведення на іншу пенсію не можуть передбачати додаткових або відмінних від загального порядку вимог і процедур, що обмежують реалізацію або звужують зміст їхнього права на пенсійне забезпечення».
• Гарантується право дітей ВПО на освіту за місцем фактичного проживання або в переміщених закладах освіти (стаття 17).
• Кредитні зобов’язання. Внутрішньо переміщені особи, які залишили домівки через окупацію або бойові дії, отримують (стаття 20):

1. Обмеження відсотків за кредитним договором, але не вище мінімальної ставки за договором.
2. Скасування штрафів, пені та інфляційних санкцій за прострочення платежів.
3. Перерахунок боргу протягом семи днів після звернення або автоматично, якщо банк не відреагував.
4. Заборону продавати цей борг третім особам (колекторам) без згоди позичальника.
5. Гарантію, що ці пільги не стануть підставою для відмови у новому кредиті.

• Державна підтримка внутрішньо переміщених осіб. Держава надає всебічну підтримку на всіх етапах внутрішнього переміщення – під час евакуації, адаптації, інтеграції, повернення до покинутого місця проживання та реінтеграції (статті 22-25).
• Кабінет Міністрів України визначає центральний орган виконавчої влади, що реалізовуватиме державну політику у сфері забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Законом закріплюються основні завдання і функції центрального органу виконавчої влади стосовно реалізації політики щодо ВПО. Такий підхід гарантуватиме, що питання захисту прав внутрішньо переміщених осіб залишатиметься пріоритетом для держави незалежно від можливих кадрових чи структурних змін в Уряді.