Незалежність і воля для українців завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби і давали силу залишатися собою в часи бездержавності. Найвищий вияв свободи поневоленого народу – здобуття незалежності для творення власного майбутнього.

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року стало закономірним продовженням багатовікової боротьби українців за власну державність. Тож, відзначаючи 35-ту річницю ухвалення Акта проголошення незалежності України, важливо згадати й попередні етапи українського державотворення. Адже 24 серпня 1991 року відбулося не лише проголошення, а й відновлення незалежності України.

Це відновлення мало глибоке історичне підґрунтя. 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада IV Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною та незалежною державою. Наступні роки стали періодом безперервної боротьби за збереження української державності. Попри складні внутрішні та зовнішні обставини, Україна мала основні ознаки повноцінної держави: визначену територію, державні символи, військо, власну грошову систему, українську мову як державну та дипломатичні відносини з іншими країнами.

Традиція боротьби за державність не припинилася і в наступні десятиліття. У березні 1939 року закарпатці проголосили незалежність Карпатської України та зі зброєю виступили проти угорської агресії. Їхній опір став одним із яскравих прикладів боротьби українців за право на власну державу напередодні Другої світової війни. А вже 30 червня 1941 року у Львові представники ОУН проголосили Акт відновлення Української Держави, прагнучи скористатися воєнними обставинами для відновлення української незалежності.

Проте спроби відновити державність у першій половині ХХ століття зазнали поразки. Українці були змушені на десятиліття жити в умовах бездержавності та політичних репресій. Ціна боротьби за право на власну державу виявилася надзвичайно високою: тисячі людей загинули, захищаючи ідею вільної України зі зброєю в руках і без неї, а незліченна кількість українців роками втрачала свободу в таборах, в’язницях і психіатричних лікарнях.

Саме тому події 1991 року мають особливе значення. 24 серпня Україна відновила свою незалежність, а 01 грудня того ж року український народ підтвердив цей вибір на всеукраїнському референдумі. Проголошення незалежності стало також одним із ключових чинників розпаду СРСР та остаточного демонтажу комуністичної тоталітарної системи.

Однак здобуття незалежності не означало автоматичного припинення загроз українській державності. Росія не припинила політичного, економічного, культурного, історичного та релігійного впливу на Україну. У різні роки цей тиск набував різних форм: від економічних і торговельних конфліктів до спроб політичного впливу та створення військово-політичних криз. Показовими стали територіальна суперечка навколо російського Чорноморського флоту в Криму у 1990-х роках, спроба встановити контроль над островом Тузла у 2003 році, а також так звані «газові» та «торговельні» війни, спрямовані на збереження економічної залежності України від Росії.

Зрештою, накопичення цих суперечностей переросло у відкриту російську агресію. Після окупації Криму та частини Донецької й Луганської областей у 2014 році Росія у 2022 році розпочала повномасштабне вторгнення.

Сьогодні Україна веде боротьбу, яку цілком можна розглядати як війну за незалежність – боротьбу не лише за територію, а й за право українського народу самостійно визначати власне майбутнє, зберігати свою державність, культуру, мову та національну ідентичність.

У цьому контексті незалежність України має значення далеко за межами власних кордонів. Вільна та суверенна Україна є важливою передумовою безпеки й вільного розвитку європейських держав і народів. Її спротив став однією з головних перешкод для відновлення російської імперської моделі та спроби поділу Європи на сфери впливу.

Сьогодні основою збереження української незалежності є не лише сильна держава, а й активне та відповідальне громадянське суспільство, а також потужний сектор безпеки й оборони. Саме їхня взаємодія створює фундамент, на якому Україна може захищати свободу, права людини та право кожного українця на гідне й мирне майбутнє.