Недарма панічна атака зветься саме атакою. Ось людина спілкується, посміхається, а вже наступної миті її охоплює несамовитий страх: світ навколо ніби тікає з-під ніг, у грудях шалено гупає серце — здається, вона от-от помре.

Переживати за близьку людину під час війни – це нормально! Але важливо розуміти, що ви також є частиною підтримки для партнера/партнерки і варто потурбуватись про власний ресурс, щоб ваше спілкування не було тотальною мукою для вас обох.