Рівність прав жінок і чоловіків – одна з ключових гарантій, закріплених у Конституції України. Порушення права на рівність за статевою ознакою – це дискримінація, за яке українським законодавством передбачена відповідальність. Рівність прав – це не формальність, а реальна гарантія для кожного громадянина жити у суспільстві без упереджень і стереотипів.

Дискримінація за ознакою статі – це ситуація, коли особа або група осіб за ознакою статі (дійсною чи припущеною) зазнає обмежень у визнанні, реалізації чи користуванні правами, свободами або привілеями у будь-якій формі.

Найчастіше з проявами гендерної дискримінації стикаються жінки та дівчата, зокрема у формі сексизму, що виражається у приниженні, стереотипізації або нерівному ставленні за ознакою статі.

У законодавстві розрізняють пряму та непряму дискримінацію.

• Пряма дискримінація – ситуація, за якої з особою та/або за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

• Непряма дискримінація – ситуація, за якою внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету.

Також проявами дискримінації є утиск – небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідками якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

У лютому 2026 року Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 226 «Про затвердження Порядку реагування на випадки дискримінації за ознакою статі», яка визначає чіткий порядок реагування на випадки дискримінації за ознакою статті в органах державної влади, Збройних Силах, інших утворених відповідно до законів військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, силах цивільного захисту, в оборонно-промисловому комплексі, діяльність яких спрямована на захист національних інтересів, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери їх управління. Цей документ деталізує механізм подання скарг та обов’язки органів влади щодо реагування на такі порушення.

Куди звертатися у разі дискримінації?

• Національна поліція України – 102.
• Гаряча лінія для постраждалих від торгівлі людьми, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, дитячого насильства – 1547.
• Національна «гаряча лінія» із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного).
• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – 0 800 50 17 20.
• Державна служба України з питань праці – (066) 868 52 20.

Детальні роз’яснення з цього питання надано Міністерством юстиції України: https://www.kmu.gov.ua/news/miniust-pro-dyskryminatsiiu-za-oznakoiu-stati-iak-zakon-zakhyshchaie-pravo-na-rivnist.