Щодня на Лінію психологічної підтримки 2345 звертаються чоловіки з різними запитами: подолання тривоги, переживання втрати, налагодження стосунків із близькими, боротьба з постійною втомою та емоційною напругою. За даними сервісу, 76% звернень стосуються психоемоційного стану.
Найчастіше по допомогу звертаються чоловіки віком від 36 до 55 років. Майже кожен п’ятий клієнт лінії – військовослужбовець або ветеран. Така статистика свідчить про значне емоційне навантаження, з яким сьогодні стикаються чоловіки в умовах війни.
З огляду на це, питання психологічної підтримки чоловіків набуває особливої актуальності – як для тих, хто має бойовий досвід, так і для тих, хто водночас підтримує родину, працює та намагається зберегти власну емоційну стійкість.
Що сьогодні відбувається з ментальним здоров’ям українців?
За результатами досліджень:
- понад 40% українців оцінюють свій психоемоційний стан як поганий або дуже поганий;
- 58% повідомляють про емоційне або повне виснаження;
- лише 16% відчувають себе добре або дуже добре.
Водночас майже кожен третій протягом року стикався з кризовими думками про самопошкодження або завершення життя у періоди сильного стресу.
За оцінками WHO (Emergency Appeal: Ukraine, 2024) на третій рік повномасштабного вторгнення 52,7% населення України демонструють ознаки психологічного дистресу. Найчастіше йдеться про тривожні та депресивні прояви, а також проблеми зі сном.
Особливе погіршення психоемоційного стану спостерігається серед цивільних чоловіків, а також демобілізованих військових.
Водночас за психологічною допомогою звертаються переважно жінки: 47% серед тих, хто шукав підтримки, тоді як чоловіки становлять лише 32%. Така різниця пояснюється впливом соціальних стереотипів, які змушують чоловіків замовчувати свій стан і рідше звертатися по допомогу.
Чому чоловіки мовчать, навіть коли дуже важко?
Багато чоловіків зростали в середовищі, де прояв емоцій сприймався як слабкість, а звернення по допомогу – як втрата контролю. Ці установки формуються ще в дитинстві й часто супроводжують чоловіків у дорослому житті. У результаті емоційні труднощі можуть ігноруватися, а депресивний або кризовий стан – не завжди усвідомлюватися і проявлятися через дратівливість, напруження чи шкідливі звички. Страх «виглядати слабким» нерідко змушує відкладати звернення по допомогу.
Війна лише підсилила цей внутрішній тиск. Мобілізація або її очікування, служба, поранення, втрата роботи чи звичного способу життя, а також різка зміна соціальних ролей створюють хронічне психоемоційне навантаження. Навіть у тих випадках, коли зовні людина «тримається».
Якщо до повномасштабного вторгнення Росії в Україну гендерні очікування щодо ролі чоловіків як «захисників» мали радше символічний характер, то з його початком вони набули цілком реального й законодавчо закріпленого виміру. Умови воєнного стану передбачають мобілізацію та обмеження права на виїзд за кордон для більшості чоловіків. Це істотно посилює психологічний тиск і стає додатковим джерелом стресу.